#Запитай_у_мера текстова версія, ч.2

  • 121

Як готуватися до зими?

Як будемо діяти в екстрених ситуаціях?

Про відспівування в греко-католицькому храмі,

Таблички на будинках,

Територію навколо вокзалів,

і чутки про мої поїздки до Києва. Продовження вчорашнього випуску #Запитай_у_мера.

08.09 Про участь у форумі ХАБ «Велике відновлення»

Ми маємо розуміти дещо про газ: у сховищі його трішки більше 12 мільярдів кубів, і ще 2-3 мільярди ми маємо закачати з власного видобутку. Також маємо гарантії на 2 мільярди кубів від наших європейських партнерів шляхом реверса.

Чи достатньо цього? Нафтогаз каже, що менше 19 мільярдів – це важка ситуація, бо ми не піднімемо всь газ із сховищ до нуля. З іншого боку, ми не знаємо, скільки споживачів будуть потребувати цього газу. При тому, що зруйновано більше 360 об’єктів інфраструктури системи теплозабезпечення, і 6 великих ТЕЦ. Наша сусідня Чернігівська ТЕЦ готова працювати цього сезону лише на газу, а не на вуглі. Але це великий ризик: немає газу – близько 40% Чернігова буде без тепла.

В Славутичі:

Немає газу – ми переходимо на деревину і забезпечуємо лише житловий фонд. Немає електроенергії – ми працюємо в режимі теплозабезпечення і водозабезпечення за рахунок газу (це ми переживали в березні, маємо практичний досвід). За рахунок газу добуваємо електроенергію для критичної інфраструктури. Немає і електроенергії, і газу – тут і цензурних слів немає..., це дуже складна ситуація. Ми закуповуємо більше ста "буржуйок", іншої технології не знайшли. Щоб готувати їжу хоча би не на вогнищах, як це було в березні. Стратегічний запас дров створюємо. За потреби, обігріватися будемо в підвальних приміщеннях (або поставимо намети). Є труби, щоб відводити газ, продукти горіння деревини з буржуйок. Ну це вже ситуація критична, умовного апокаліпсиса, але і до неї ми маємо бути теж готовими. Детальну інформацію про алгоритм дій на різні випадки дамо окремо на телебаченні, і в соцмережах. Але те, що гаджети мають бути заряджені, і запаси води повинні бути у кожного , це аксіома.

Зараз мова йде про енергетичну стійкість, а не лише сталість, коли ми використовуємо відновлювальні джерела, економно споживаємо тощо. Енергетична стійкість забезпечується лише місцевою сировиною, коли ми незалежні від логістики і централізованих систем. Над цим ми працюємо. Це не можна зробити в мегаполісах, такі технології не дозволяють цього робити у великих масштабах. Але такі міста, як Славутич, я вірю, зможуть досягти енергетичної стійкості, а значить певної енергетичної безпеки.

14.02 Чому загиблих на війні славутичан, навіть якщо вони православні, відспівують у греко-католицькому храмі?

Це вирішують виключно рідні і близькі – лише за родичами прийняття рішення, як вони будуть ховати своїх рідних. Ми лише допомагаємо в цьому, і жодним чимном не впливаємо на цей вибір. Ми маємо співчувати, підтримувати, допомагати, і берегти пам’ять про наших героїв.

14.45 Про таблички на будинках

На дверях, де залишились надписи, варто їх замалювати. Навіщо було знімати таблички? Зараз війна. Військові кажуть робити – ми робимо і не задаємо зайвих питань. Історія з табличками саме така. Наші збройні сили довели, що їм варто довіряти, і ми їм довіряємо. За рахунок кого будемо вішати їх назад, коли отримуємо вказівку від військових, що можна їх повернути? Ми з вами (за рахунок наших податків), місцевий бюджет профінансує це. До речі, в частині кварталів їх все одно треба було міняти через зміну назв.

16.33 Про територію навколо вокзалів

Антисанітарійну проблему ми вирішили тим, що на базарі є санвузол. Це свідомість людей, що повинні ходити у вбиральню там, де вона є, а не навколо вокзалу. Минулого року ми домоглись від укрзалізниці планів у 2022 році на ремонт нашого вокзалу і всередині, і фасаду, і перенесення санвузла всередину приміщення з підвалу, і створення комфортного залу очікування. Але 24-е лютого все змінило. Зараз Укрзалізниця не фінансує поточні ремонти, вони закуповують будівельні матеріали для тих міст і сіл, де житло знищено вщент. Давайте наберемось терпіння і дозволимо Укралізниці допомагати тим, хто цього дійсно потребує. Хочу вірити, що наступний рік буде мирним, і вони здійснять цей ремонт, а ми допоможемо з благоустроєм навколишньої території.

Щодо автовокзалу: закінчимо війну, переможемо, і тоді вирішимо, що робити з ним. Взагалі то - це приватна власність!!!

19.15 І знову до рубрики #Чутки_Славутич

“Ми чули що мер часто їздить до Києва, буває у Польщі. Нібито є пропозиція засісти у київський кабінет. А як же Славутич?”

Відповідаю: у Києві справді буваю в середньому раз на тиждень. Я шукаю можливості, щоби місто не лише виживало, а розвивалося. Також ми готуємося до великого напливу переселенців. Також є питання оборонної роботи, про які я не можу розповідати – всі ці питання вирішуються в Києві, їх не можна обговорити в онлайн-режимі.

Щодо Польщі, за все своє життя я був там тричі, останній раз – цього року на урбаністичному форумі, про який я активно розповідав на своїй сторінці. Чи це часто? ...

Пропозицій посади в Києві не маю і не планую переселятися в київські кабінети)

Інші новини міста

Всі новини міста