Буяло Олег

Буяло Олег Юрійович

(12.04.2002- 19.06.2023)

Дата та місце народження: 12 квітня 2002 року, м. Славутич, Київська обл.

Йому був усього 21 рік… Народився і виріс у Славутичі. Навчався в школі №1, потім закінчив Славутицький ліцей за фізико-математичним профілем. Захоплювався спортом, займався на відділенні дзюдо КДЮСШ. Бажаючи продовжити сімейну традицію, вступив на омріяний факультет морської піхоти Одеської військової академії, хоча за результатами ЗНО був запрошений до шести найкращих вишів України, на бюджет. Відмінник у навчанні, в лютому 2023 року був призначений командиром роти морської піхоти 37-ї окремої бригади. За цей короткий час Олег став справжнім військовим офіцером, який чітко розумів завдання та міг оцінити бойову ситуацію.

Світлий, завжди з усмішкою, чуйний, розумний, дотепний, цілеспрямований, з чіткою громадянською позицією – так характеризують свого учня вчителі. Він ніколи не був байдужим до долі своєї країни. 13 червня востаннє вийшов на зв'язок.

Дата та місце загибелі: 19 червня 2023 р., смт Велика Новосілка, Волноваський район, Донецька область. 

Звання: лейтенант.

Обставини загибелі: Виконуючи бойове завдання – зайняти висоту біля селища Велика Новосілка Волноваського району Донецької області – загинув у запеклому бою з ворогом.  Поставлене завдання бойовий офіцер виконав.

Місце поховання: м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.

Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).

Згідно з Указом Президента України №101 від 24 лютого 2024 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові військовослужбовцю 37 окремої бригади морської піхоти, лейтенанту Олегові Буялу посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Публікації:

Лейтенанту Олегові Буялу посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" // 37 окрема бригада морської піхоти . - Режим доступу: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=333421519652728&id=100089546471559  читати

Полковник Напханенко Віталій Валерійович –  командир 37 бригади про Олега Буяла

«Лейтенант Олег Буяло був одним з найбільш сміливих молодих офіцерів на моїй памʼяті. Я б навіть сказав відчайдушним. Здається, не було б таких задач, яких би він не зміг виконати.

У колі офіцерів мав повагу, в першу чергу, через свій бойовий дух та налаштованість на перемогу. У лютому 2024 року указом Президента України Олега посмертно нагородили найвищою відзнакою – званням «Героя України». Цю нагороду отримують далеко не всі, для її отримання військовослужбовець мав проявити неабияку відвагу та сміливість. Я гадаю, що це багато про що говорить стосовно Олега.

Попри свій юний вік, Олег мав ярко виражені лідерські якості. Це його особливість характеру – він вмів і спланувати операцію, і реалізувати її, і вміло керувати особовим складом, навіть у стресових ситуаціях. У підпорядкуванні в нього була ціла рота бійців, а це приблизно сотня людей різного віку, з різним життєвим шляхом і різним характером. Але кожен з них поважав Олега і як командира, і як людину. У них в підрозділі взагалі була дуже дружня атмосфера, я б навіть сказав сімейна. Це дуже важливо під час ведення бойових дій. А людина, яка найбільше впливає на створення довіри один до одного в підрозділі, це якраз і є командир. І я вважаю, що лейтенант Буяло чудово справлявся із цією роботою.

З перших днів активних бойових дій Олег зарекомендував себе не лише як хороший командир роти, а й як першокласний воїн. Він був командиром загальновійськового резерву бригади, його основною роботою було керувати особовим складом, забезпечити виконання бойового завдання. Але попри це, Олег завжди й сам рвався у бій, дуже сміливий хлопець був. Якраз завдяки усім раніше переліченим рисами характеру ми планували підвищити його до заступника командира батальйону. На цій посаді він би міг набратися ще більшого досвіду та невдовзі й самому очолити батальйон. Проте, на жаль, війна забирає кращих серед кращих, саме тих, хто не боявся йти в бій, тих, хто грудьми захищав Україну і її народ, тих, хто ціною власного життя забезпечував свободу та суверенність нашої держави.

Таких офіцерів, як Олег Буяло, знайти не легко. Це дуже велика втрата не лише для 37 окремої бригади морської піхоти, а й для всього українського війська. Я впевнений, що пліч-о-пліч з Олегом ми б наблизили день нашої перемоги набагато швидше. Ми цінуємо його, цінуємо привнесений ним вклад у нашу спільну справу. Спочивай з миром, козаче».