На щиті додому назавжди повертається Олександр Сай
Війна забирає найкращих. На щиті додому назавжди повертається Олександр Сай, який віддав своє життя захищаючи Україну від рашитської навали.
Народився Олександр 1 квітня 1968 року в мальовничому селі Степанівка Борзнянського району, що на Чернігівщині. Після закінчення 8-річної школи, навчання продовжив у Прилуцькому педагогічному училищі. Вчителем трудового навчання та креслення він повертається працювати у рідне село. Проте захоплення технікою, автомобілями приводить Олександра на курси водіїв.
З 1995 року з сім'єю він проживає у Славутичі. Працює водім Автотранспортного господарства Чорнобильської АЕС.
Багато хто зі славутичан знав Олександра як ввічливого порядного водія ПРП "АТАСС", який привітно, з посмішкою, зустрічав своїх пасажирів.
Перед війною працював далекобійником. 24 лютого 2022 року зустрів у Макарові Київської області. З перших днів ворожого вторгнення добровольцем вступає до місцевої територіальної оборони.
А через рік сержант Збройних сил України Олександр Сай воює на Запорізькому напрямку, під Покровськом, Курській області, на кордоні Сумської області.
Командир відділення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів останнє бойове завдання виконав на відмінно. Повертаючись із завдання, 3 жовтня, о 5 годині ранку, отримав важке поранення. Помер у цей же день у Сумській лікарні.
На своїй сторінці у фейсбуці побратим Олександра Андрій написав: "Війна забирає найкращих, тих, хто був з тобою в пеклі, тих, кому ти довіряв життя, тих, з ким розділяв окоп, радість і біль".
Справжній патріот своєї країни віддав своє життя за її незалежність та свободу. Добрий, зразковий, турботливий син, батько, чоловік. Вірний, доброзичливий товариш таким Олександр Сай залишиться у пам'яті тих, хто його знав.
Висловлюємо співчуття мамі Олександра Валентині, дружині Галині, доньці Аліні, сину Владиславу.
Вічна пам'ять Захиснику. Вічна слава Герою.
Поховають воїна у Славутичі.
Про дату та час повідомимо додатково.
