Життєві історії: Безбар’єрність – це коли можеш пересуватися вільно
Я, Вадим Івкін, амбасадор руху «Без бар’єрів» і фотокореспондент, мешкаю у будинку №5 Поліського кварталу – саме він входить до першої черги безбар’єрного маршруту у Славутичі.
Хоч я вже пенсіонер, продовжую працювати й активно брати участь у житті міста – часто буваю на заходах, подіях, адже потрібно бути мобільним. Уже понад 10 років маю проблеми з ногами, хворію на посттромботичний синдром, постійно ношу компресійні панчохи. Тому поняття «безбар’єрність» для мене – не просто слова, а справжня допомога у повсякденному житті.
Щоб встигати на зйомки, пересуваюся містом велосипедом – це мій основний транспорт. Але іноді це виклик: бордюри, ямки на доріжках, перепади висоти змушують зупинятися, злазити з велосипеда, а це непросто, особливо з моїм станом здоров’я. У Славутичі немає громадського транспорту, тож велосипед – справжній порятунок. І я знаю, як важливо мати можливість рухатися вільно, без перешкод.
Безбар’єрність – це не лише про людей з інвалідністю. Це про нас, пенсіонерів. Про воїнів, які повертаються з фронту з пораненнями.
Підтримую безбар’єрність, бо вона робить наше місто доступнішим, зручнішим і доброзичливішим. Це не тільки про комфорт – це про гідність, настрій і бажання жити активно.
#рух_без_барʼєрів
